Дохтори. П’єса. Дійові особи : Айболіт - доктор Пілюлькін - доктор Сєченов - доктор Бармалей - фельдшер Собака Авва, сова Бумба, попугай Карудо, ТяніТолкай - тварюки доктора Айболіта Перший дебіл Другий дебіл Ведущий а також : дебіли, ідіоти й дауни, шизофреніки, пацаваті мальчики і дєвочки і другіє болєзнєнниє поци. Дія перша На сцені росте дерево, пахоже аднавременно на ясень, тополь и абрикос. Под нею сидить доктор Айболіт з тварюками й кипятіт інструменти. Входить ведущий в широких парусинових штанах і в рубашке з карманами навипуск. Одним пальцем ведущий тикає в доктора Айболіта, а другим в публіку. Он по-змовницькому підмаргує глядачам, ніби сообщає їм важну тайну. Ведущий: Добрий доктор Айболіт, он пад грушею сідіт, прихаді к нєму лєчиться і дебіл, і дебілиця, черв’ячок і пацючок, і пріпіздєний свєрчок. Маладиє і старушкі - всі ідіть к його ізбушкє. Оперіруєт он всєх, щоб щасливий дєтцкій смєх раздавался на рассвєтє в домє, гдє бальниє дєті. Входить перший дебіл 1-й дебіл до ведущого : Мнє сказали, тут бальніца. Очінь я хачу лєчітца. Ведущий : павєзло сєгодня вам, доктор прінімаєт сам. Доктор Айболіт (кричить) : Падхаді, не бздо в каністру - лєчім харашо і бистро ! Перший дебіл походить к докторі Айболіту, которий вже успєл натянуть бєлий халат. З-під бєлого халата доктора Айболіта виглядує болотного цвєта френч, на носу в доктора Айболіта пєнсне, на ногах хромові сапогі. На головє в доктора Айболіта акуратна зачиска з пробором посредінє і з подбритими висками. Доктор : На шо жалуєтєсь, ну-с ? Дебіл : Дньом ва рту пративний вкус, Ноччю яйця камєнєют, Пятна на ліцє краснєют, Хуй стоїть нє апускаясь, Слиной пола я касаюсь, І в ушах хуйовий звон... Доктор (заспокоює його) : Ето всьо прайдьот как сон! Више голову держітє, (до Бармалея) : Бармалей, пілу несітє і ефиру двєсті грам - (до дебіла) : волноватца вам не дам! (напєває) : Травка зєлєнєєт, солнишко блєстіт, Бармалей з пилою в сєні к нам бєжит. Дебіл по-дурнуватому регоче. Входить Бармалей в костюмі фельдшера з пилою і ефиром. Бармалей : Доктор, я усьо приньос ! Доктор (до дебіла) : здєлайтє вдох через нос ! От какой ви маладєц! Дебіл падає на пол, отруєний ефіром. Доктор : щас одпілім, і піздец. Бармалей держить дебіла, а доктор Айболіт швидко одпилює дебілу ногу. Доктор : Ми пришйом ейо собакє ! Бармалей : Где ? Доктор : прямо под хвостом, на сракє. Ето смелий шаг вперьод! Бармалей : Доктор, гляньте, хтось идьот. Входить другий дебіл. 2-й дебіл : Славний доктор Айболіт, в меня внутрєнность боліт, словно з’єл не пшонні крупи, а розжарені шурупи. Доктор : Ви аналізи робили ? Дебіл : Я не мав на ето сили. Доктор : правильно, як хворе серце, то ті аналізи - до пизди дверця. Бистро одіж всю знімайте! Бармалей, ефір давайте! Доктор Айболіт і Бармалей бистро оперірують другого дебіла, в результаті чого на столі з’являється ціла купа попиляних рук і ніг. Айболіт : А тепер ми опит робим : з двух дебілів чудо зробим - голову пришйом на анус - будєт в нас двулікій Янус, зможет ротом жрать і срать, ще й канєц ва рту дєржать ! Бармалей і Айболіт бистро пришивають голову другого дебіла к жопі першого. Бармалей : Чмо двужопе. Нада клічка, щоб рефлексом стала звичка. Айболіт : Назвемо ТяніТолкай- ломом пиздь, ногами пхай. (Доктор Айболіт витира красні от крові руки об штани.) Ну харош. Корми тварюк. Авві дай оцей курдюк (показує на жопу дебіла), А цей потрох - попугаю. Ногі всі зложи в сараю, Засип соллю штири раза, щоб не ширилась зараза. Дія друга Ведущий : Працював так двадцять літ добрий доктор Айболіт он зробив сто два урода. Шоб улучшилась порода, спарував собаку Авву і торговку тьотю Клаву, й самих лучших цуценят он сплотіл в бойцов отряд. Входять доктори Пілюлькін і Сєчєнов. На них докторські халати, з-під котрих виглядують френчі й сапоги. Доктори (хором) : Гдє здєсь доктор Айболіт ? Ведущий : он пад грушею сідіт Пілюлькін (до Айболіта) : Доктор, шо ж не узнайош ? Айболіт : Герр Пілюлькін ? Пілюлькін : Ну а хто ж ! (показує на Сєчєнова) : наш коллєга із СД! Айболіт : А, голубчик, вот ти гдє ! Ну, скоріш, друззя, сідайте, шнапсу рюмку наливайте. Как діла ? Пілюлькін : діла хуйові. Айболіт : Как там наши, всє здорови ? Пілюлькін : Шульц іздох, сказився Отто, остальних нє помню што-то. Щас гіпнозом занимаюсь і для блага я стараюсь. Показать ? Айболіт : Ну шо ж, давай. Он ідьот ТяніТолкай. Входить ТяніТолкай, зроблений з двух дебілів. Вмєсто жопи в нього голова, якою він часто блює. Пілюлькін робить руками пасси, гіпнотізірує ТяніТолкая взглядом і приговарює : Рукі тьоплі, ногі слаби, Хуя нєт, а грудь як в баби, В галавє стирчать два рога, В серці смутная трєвога, В рєчке гарно іскупатца, А потом з бичком єбатца! ТяніТолкай загіпнотизовано стирчить посеред лікарського хазяйства, потім раптово агресивно мичить і кидається на Пілюлькіна, як скажена корова, всхрапуючи і бодаючи землю. Пілюлькін тікає. Сєчєнов : Цей гіпноз корисний дуже, у хазяйстві вєрно служить, злакі мощно прорастають і надої возрастають! Айболіт : Ну а ти що робиш щас ? Сєчєнов : Я доклад пішу как раз О містіческом массаже - Лєчіт всьо, проказу даже, і болєзнь саму плохую замєняєт на другую. От вазьмьом, к прімєру, вас : хворі ви на ішіас. От массажа он праходіт, но друга бацила входіт. Ми водою окропляєм, звєрху руки налагаєм по системі Цюнь-Хуй-Мунь. Щаслів ти - біжиш до Дунь і їбьош їх як здоровий. Айболіт : Як діагноз в нас суровий, ця хуйня нам нє паможет - хірургія тока зможет врятувать нас од біди. К доктору Айболіту приліта попугай Карудо і сре йому на голову. Айболіт : Звідси нахуй щас іди! Попугай : Када я служив в СС, в нас там бив тоже ексцесс. Айболіт : Етот поц всєгда со мною. Наклювався много гною. Трошки он дурной із того - нє стєсняйтєсь, раді бога. Щас устроїм ми парад ! Сєчєнов : Доктор, я ужасно рад ! Айболіт : Бармалей, давай музИку ! Веселіше держи пику ! Бармалей виносить патєфон і накручує його. З патєфона іграє німецька музика. Входить доктор Пілюлькін з жезлом і робить ним різні фігури. Сєчєнов, Айболіт і Бармалей стоять по стійці смирно, викинув праві руки вперед. Перед ними в колоні по чотири проходять сто два урода, зроблених лікарем Айболітом, в числі яких ТяніТолкай і разні інші монстри. Замикаеть шествіє отряд песиголовців - дітей собаки Авви і торговки Клави. Слідом за всіми іде ведущий. На його обличчі вираз безви(?)